Вшановуючи пам"ять

… Несла свій хрест мовчазно Україна

     Але  не стала в скруті на коліна,

     Хоча  й звірячий був над нею суд

                  М. Василенко

    Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні.
      Ось уже більше вісімдесяти  років щемить, тужить зранене серце, котиться пекуча сльоза скорботи у роз'ятрене тіло України. Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що це було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй і належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, ми єдині спадкоємці всього, що було.
    Тож пом’янімо сьогодні з непростим запізненням у кілька довгих десятиліть великомучеників нашої  історії, схилимо голови у каятті перед світлою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасали як зорі. З давніх часів люди запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть.
    Нехай же кожен із нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню – частинки вічного. Ці вогники символізують нашу скорботу і пам'ять про мільйони життів наших співвітчизників. Ці вогники зігріють душі загиблих. Це – знак нашої пам'яті. Це – світло очищення задля нашого майбутнього.І нехай світло свічки буде нашою даниною тим, хто пішов від нас у 1933 році. Вшануймо їх пам'ять хвилиною мовчання.
    Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

         Сьогодні, 24 листопада,  турбівчани  вшановували пам’ять жертв голодоморів в Україні. Скорботний  мітинг - реквієм відбувся  біля меморіального знаку Жертвам Голодомору.  Трагічні події, хвилюючі спогади,  квіти, свічки – аби пам’ятати та не допустити ніколи знову!  

Повернутись